Комп’ютери у форм-факторі «Моноблок» поширені не так широко у порівнянні з традиційними десктопними Tower, але вони не є екзотикою і здобули свою невелику армію фанатів. У цьому огляді давайте розглянемо, що таке моноблок комп’ютерний, які плюси та мінуси має подібний форм-фактор, які можливості дає користувачеві в плані юзабіліті, підключення периферії та бусту продуктивності, де його краще використовувати.
Содержание
Що таке моноблок простими словами
Моноблок — це комп’ютер, в котрому компоненти системного блоку (материнська плата, процесор, накопичувач, оперативна пам’ять, відеокарта) зібрані одному корпусі з монітором. Як правило, вони трохи товщі, якщо порівняти зі звичайним монітором, проте існує і цілий модельний ряд ультратонких гаджетів. Часто такі пристрої називають AIO — абревіатура від All In One («Все в одному»). Як правило, вони продаються в комплекті з фірмовими клавіатурою і мишкою, виконаними в єдиному стилі з комп’ютерним корпусом.
Перші моноблоки представлені ще 1998 року компанією Apple. Це були ті самі «Макінтоші» із «пузатими» ЕПТ екранами, які можна побачити у голлівудських фільмах 2000-х років. Нове слово в дизайні виявилося чудовою ідеєю. Вона так сподобалася інженерам, що на той час це стало своєрідною фішкою Apple. Компанія дотримується саме цього форм-фактора і не випускає комп’ютери в стандартному компонуванні, у яких розділені монітор і системний блок.
Другою важливою віхою у розвитку форм-фактора став винахід рідкокристалічних матриць. Це дозволило зробити моноблоки компактнішими, майже плоскими, що позитивно позначилося на естетиці дизайну. Моноблоки Apple дуже популярні у digital-художників та дизайнерів — перш за все, тому що дають можливість використовувати фірмовий софт, який вважається найкращим у цій ніші.
Функціонально моноблок лише трохи поступається традиційному системному блоку: у зв’язці з ним можна використовувати будь-які сумісні периферійні пристрої, у тому числі підключити другий монітор або проектор, якщо виникне необхідність. Сьогодні, крім Apple, комп’ютери цього форм-фактора випускають ASUS, MSI, HP, Acer, Lenovo та деякі інші бренди.
Комп’ютерний моноблок: плюси та мінуси
Як будь-які складні технічні рішення, моноблоки мають сильні та слабкі сторони. До основних плюсів належать такі фактори:
- Компактні розміри. Такий комп’ютер, хоч і трохи товщий за звичайний монітор, займає менше місця, тому що йому не потрібний додатковий простір під системний блок. Це актуально для невеликих приміщень, наприклад, міні-офісу, кімнати у студентському гуртожитку чи малогабаритної квартири.
- Стильний дизайн. Моноблок виглядає солідно і презентабельно, він чудово вписується в приміщення, оформлене в стилі мінімалізм або хай-тек.
- Просто підключити. Комп’ютер готовий до роботи «з коробки» — достатньо вставити вилку в розетку. Актуально для користувачів-початківців ПК, які не розуміються на комп’ютерних інтерфейсах і для яких без сторонньої допомоги підключити традиційний системний блок — надто складне завдання.
- Відносна мобільність. Хоча такий комп’ютер у цьому плані поступається ноутбуку, порівняно зі стаціонарним ПК його набагато простіше перемістити в іншу кімнату, якщо ви комусь заважаєте, або завітати до сусіда та влаштувати геймерську вечірку.
- Вбудовані периферійні пристрої. Як правило, при покупці моноблоку не потрібно витрачатися на веб-камеру, мікрофон і акустичну систему: вони вже інтегровані в пристрій, а їх якість вища за середню.
- Єдина гарантія. У разі неполадок гаджет повністю вирушає до комп’ютерного сервісного центру, тоді як у системному блоці, зібраному самостійно, потрібно виявити та демонтувати непрацюючий компонент.
- Тиха робота. У комп’ютері менше кулерів, ніж у системному блоці формату Tower, тому він видає менше шуму.
Головні мінуси моноблоків:
- Сильна залежність від екрану. У разі його поломки потрібно ремонтувати весь комп’ютер, тоді як до системного блоку достатньо підключити інший монітор.
- Найвища ціна. Купівля моноблока обходиться дорожче, ніж аналогічного за потужністю системного блоку разом з монітором зі схожими діагоналлю, роздільною здатністю, типом матриці та іншими параметрами.
- Складність ремонту та апгрейду. Заміна компонентів може бути занадто складною, а в ряді випадків неможливою. Наприклад, оперативна пам’ять у такому комп’ютері часто припаяна до материнської плати, а не монтується у вигляді окремих модулів, як у звичайному системному блоці.
- Проблеми із продуктивністю. Моноблоки орієнтовані, насамперед, виконання робочих завдань, оскільки у яких використовуються найпотужніші компоненти. Більш продуктивні сильніше нагріваються, а при обмеженому просторі корпусу забезпечити ефективне відведення тепла, встановивши достатньо кулерів або водяну систему охолодження, неможливо.
- Обмежений вибір портів. Інтерфейсів підключення зазвичай менше, ніж у системному блоці або ноутбуці, тому вийде використовувати менше периферійних пристроїв, або знадобляться хаби та додаткові адаптери.
Висновок
Використовувати моноблок для робочих завдань, перегляду фільмів або серфінгу веб-сторінок раціонально, якщо для вас актуальна економія місця в квартирі або офісі. Якщо ж ви затятий геймер, який цікавиться новинками відеоігор, вигідніше буде зібрати хороший сетап з відповідною потужністю. Для такого завдання більше підходять звичайні комп’ютери із зовнішніми моніторами.
